Іва́н Миро́нович Чиже́нко (* 27 березня 1916, с. Козин, нині Київської області - †2004) — український вчений у галузі електротехніки, доктор технічних наук, професор, академік Національної академії наук України (1988 р.), завідуючий кафедрою теоретичних основ електротехніки (1950-1989 рр.), проректор з наукової роботи (1959-1969 рр.), радник ректора КПІ (з 1989 р.), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1974 р.), Кавалер Ордена Леніна (1961 р.).

Трудова діяльність Івана Мироновича Чиженка почалася в 1931 році. Освіту отримав в школі фабрично-заводського учнівства, на рабфаці. У 1935 Іван Миронович вступив у КПІ. У 1940 з відзнакою закінчив Київський політехнічний інститут, після чого працював інженером центральної високовольтної лабораторії Дніпроенерго.

З 1941 по 1945 рік Іван Миронович Чиженко брав безпосередню участь в боях на фронтах Великої Вітчизняної війни, пройшовши славетний шлях від Волги до Ельби і Праги. Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни II ступеню, орденом Червоної Зірки, бойовими медалями.

Після демобілізації з Радянської Армії Іван Миронович поновив наукову та педагогічну діяльність в Київському політехнічному інституті, пройшовши шлях від асистента до професора. У 1949 році захистив кандидатську, в 1963 – докторську дисертацію.

Створив наукову школу в галузі вентильно-перетворювальної техніки.

Під керівництвом Івана Мироновича Чиженка підготовлено 50 кандидатів та докторів наук. Його лекції прослухали понад 20 тисяч студентів.

Ним опубліковано понад 300 наукових праць, в тому числі 15 книг. Має 32 авторських свідоцтва на винаходи, які отримали широке визнання.