Кажуть, що якби не було Альберта Ейнштейна, то сучасна фізика і наука загалом, були б зовсім інакшими. Альберт Ейнштейн народився 14 березня 1879 року в єврейській сім’ї в місті Ульм, що у південно-західній Німеччині. Пізніше його родина переїхала до Італії. Вже у початковій школі Альберт почав проявляти схильність до точних наук. У Цюріхському Політехнікумі, куди він вступив після закінчення школи, Альберт продовжив грунтовно вивчати математику та фізику. Минуло кілька років - і він став викладачем.
             У 1905 Ейнштейн опублікував три фундаментальні праці, які й поклали початок нової наукової революції. Одна з них представляла спеціальну теорію відносності, а в іншій виведено закон взаємозв’язку маси та енергії E=mc². 1905 рік називають "Роком чудес" в історії фізики. ”Наукові праці Ейнштейна є дійсно революційними. В них він описує атомно-молекулярну природу металу. Це не тільки дало поштовх до розвитку квантової теорії, але й спричинило значний науково-технічний прорив”, - каже професор Ганох Галфройнд. Наукова робота Альберта Ейнштейна мала фундаментальний вплив на все - починаючи із квантової теорії і закінчуючи ядерною енергією та атомною бомбою. Однак вчений-пацифіст Ейнштейн навряд чи очікував, що його наукові теорії призведуть до бомбардування Хіросіми та Нагасакі у 1945 року. Тоді він був глибоко шокований і пригнічений.
               Мало хто з нас знає, що кожного дня ми так чи інакше маємо справу з теоріями Ейнштейна. GPS-навігація, сканери у супермаркетах, цифрові фотокамери, CD-плеєри, телевізор, комп’ютер - усі ці винаходи базуються на тій чи іншій теорії Ейнштейна. У 1921 році Альберт Ейнштейн став лауреатом Нобелівської премії з фізики. Попри свою геніальність, науковець завжди залишався відкритим, комунікабельним, життєрадісним, з прекрасним почуттям гумору. Він міг визнати свою неправоту і публічно перепросити. А ще Ейнштейн неперевершено грав на скрипці, з якою ніколи і ніде не розлучався.
             Альберт Ейнштейн якісно змінив науку, зробив революційний прорив у фізиці. А ще він зміг пояснювати природу речей так, як ніхто і ніколи до нього, та й після нього теж.